Ендрю Ґрем Діксон вирушає до Жовтих гір на півдні Китаю, щоб з'ясувати, у чому могутність китайського пейзажного живопису. Період з 10 до 15-го століття – від династії Сун до династії Мін – був золотою епохою в мистецтві Китаю. Ендрю розповідає про імператора, який так сильно обожнював мистецтво й красу, що занедбав управління державою, і про митців-інтелектуалів, які втекли від монгольських загарбників до лона природи, де занурились у пейзажне малярство й каліграфію. У Європі ще панували Темні віки, тоді як китайське мистецтво вже відроджувалося.